ВІЛ зберігає свою активність у заморожених клітинах крові та в спермі багато років. А у засохлій крові може залишатися «в живих» кілька тижнів. Тому він може досить довго вижити, наприклад, у шприці, яким робив укол заражений ВІЛ наркоман.
Ймовірність проникнення вірусу через незагоєних подряпини і садна мізерно мала і може виникнути тільки при тривалому активному втиранні досить великої кількості інфікованої крові в пошкоджену шкіру неінфікованої людини (у реальному житті подібна ситуація може бути створена лише штучно!).
Мінімальна доза, що заражає крові, з якої може бути переданий ВІЛ, не така вже й мала – приблизно 0,1 мл. Така кількість крові жодна комаха (комар, кліщ, клоп, блоха та ін.) не здатна втримати і перенести і заразити людину при укусі.
Зазвичай ВІЛ може жити поза організму лише кілька хвилин. Але при великих концентраціях (що відбувається в умовах лабораторних досліджень) він може жити до трьох днів.