Головна небезпека хвороби Пейроні полягає у ризик розвитку еректильної дисфункції. За відсутності лікування вигнутого члена у чоловіка з'являється стійкий больовий синдром і пропадає бажання сексуальної близькості, що призводить до психологічного дискомфорту і, у багатьох випадках, затяжної депресії.
Провідним ускладненням хвороби Пейроні є еректильна дисфункція. Вона обумовлена больовими відчуттями у стані ерекції та при статевому акті. Фіброзні бляшки порушують кровопостачання статевого члена, що також відбивається як ерекції.
Патогенетичне лікування хвороби Пейроні передбачає протизапальну, антисклеротичну терапію, призначення вітамінів А та Е, місцеве введення стероїдів (гідрокортизон, дексаметазон) та лідази за допомогою електро-, магніто- та фонофорезу. Використовується ультразвукова та магнітно-лазерна терапія.
Консервативне лікування хвороби Пейроні полягає у введенні безпосередньо в тканини статевого члена препаратів з протизапальним ефектом та засобів, які здатні зупинити процес розростання фіброзної тканини.