Казка закінчилася, всі аплодують Дросельмейєру. Марі просить подарувати їй Лускунчика. У цей момент Франц забирає ляльку та ламає її. Дросельмейєр проганяє нестерпного хлопчика, лагодить Лускунчика і дарує його хрещениці.
В фіналі казки у будинку Штальбаумов з'являється молодий чоловік — племінник Дросельмейєра, який зізнається, що «перестав бути жалюгідним Лускунчиком». Марі стає його нареченою, і на їхньому весіллі танцюють двадцять дві тисячі ошатних ляльок.
Мишачий король нагодився вимагати у Марі її ласощі натомість за безпеку Лускунчика. Батьки занепокоїлися тим, що завелися миші. Коли він зажадав її книжки та сукні, вона взяла на руки Лускунчика і заридала – вона готова віддати все, але коли нічого не залишиться, мишачий король захоче загризти її саму.
Основною ідеєю стало всепереможне почуття кохання, що перетворило дерев'яного Лускунчика у людини, що є спрощенням філософської концепції казки Гофмана. Переробка Дюма послужила першоджерелом для лібрето останнього балету П. І. Чайковського.Лускунчик»(1892), яке створив балетмейстер Маріус Петипа.