Вивченням географічних назв займається наука топоніміка (грец. topos- 'місце', опута – 'ім'я').
Топонімія – важливе джерело для дослідження історії мови (історії лексикології, діалектології, етимології та ін), тому що деякі топоніми (особливо гідроніми) стійко зберігають архаїзми та діалектизми, часто сягають мов народів, що жили на даній території.
Топонім (Від ін. -грец. τόπος – місце + ὄνυμα – ім'я, назва) – розряд онімів, що позначають власну назву природного об'єкта на Землі або об'єкта, створеного людиною на Землі.
Це імена населених пунктів — сіл та сіл, міст та селищ, станиць та аулів. Це назви вулиць та площ, провулків та проспектів. Це назви річок, озер, струмків, морів, заток, гір, долин, ярів, пагорбів, ущелин, плоскогір'я, полів, просік, лісів, ріллі, кордонів, колодязів тощо.