В епоху визвольного руху у Південній Америці на початку XIX століття Перу було оплотом іспанської колоніалізму. З Перу королівські війська посилалися до Аргентини, Чилі, Колумбії.
Етно-расовий склад: метиси – 60,2 %, кечуа – 22,3 %, білі – 5,9 %, афроперуанці – 3,6 %, аймара – 2,4 %, інші (корінні амазонські племена, ашанинка, агуаруна, шипібо-конібо, японці, китайці) – 2,3%. Мови: офіційні – іспанська та кечуа, поширені аймара та інші індіанські мови.
Протягом майже 300 років територія Болівія була складовою іспанської колоніальної імперії (з 1542 – у складі віце-королівства Перу, з 1776 – віце-королівства Ла-Плати) і носила назву Верхнє Перу.
Вважається, що першими людьми в Перу були кочуючі мисливці-збирачі, які жили у печерах. Найбільш розвиненими культурами на території нинішнього Перу були: культури Чавін у районі Кальехон-де-Уайлас, розквіт посідає 800—300 до зв. е. Наска та Паракас у південній частині перуанського узбережжя (бл.