Справа в тому що у різних напрямках кристала його твердість неоднакова. На цій властивості якраз і заснована його ограновування, шліфування та розпилювання. Тому міцність алмазу невелика, від сильного удару може розколотися на частини. Це дещо обмежує його застосування.
У ґратах алмазу електрони зафіксовані у однакових міцних зв'язках. Тому алмаз виходить твердим прозорим діелектриком. При утворенні міцних зв'язків виходить алмаз. Електрони каменю поглинають світло лише на частотах порушення міжатомних зв'язків.
У своїй роботі вчені зазначають, що алмаз вже давно не є найтвердішим матеріалом. Натуральні алмази мають твердість близько 150 гігапаскалів – зараз перше місце в переліку найтвердіших матеріалів займає ультратвердий фулерит з показником твердості від 150 до 300 ГПа.
Твердість алмазу – 10 за шкалою Мооса, найвища серед усіх мінералів. Мікротвердість (в МПа) алмазу 93157-98648, у той час як корунд 20200, топаз 1399, кварц 981.