Інша комбінація мотивів присутня у I пісні «Іліади»: Гефест допоміг пов'язаній Гері, за це скинуто Зевсом з неба і впав на Лемнос, покалічивши ноги, від чого став кульгавим.. Гера визнала свого сина і віддала йому за дружину прекрасну Афродіту. Гефест ж був прийнятий у сонм богів і продовжував працювати як коваля.
Їхні кістки ставали ламкими, у них захворювали і страждали суглоби. Досвідчений коваль часто був і сильним, і вмілим, але й кульгавим після переломів кісток, що стали крихкими через отруєння миш'яком. За часів урочистостей чорної бронзи і з'явився образ бога-коваля Гефесту.
Гефест (Ηφαιστος) – в міфології стародавніх греків бог вогню і тих мистецтв, які для виробництва своїх виробів потребують вогні, син Зевса та Гери, а за пізнішими оповідями однієї лише Гери. Спочатку він був богом низхідного в блискавці вогню.
Гефест у міфах Стародавньої Греції – бог вогню, майстерний коваль і будівельник, покровитель ковальського ремесла та винахідників. Він єдиний із пантеону, хто працює не покладаючи рук, а також, на відміну від усіх богів, які за визначенням вже досконалі, має фізичну нестачу.