1. Розкол християнської церкви стався 1054 року. Церква розділилася на Римо-Католицьку на Заході (центр у Римі) та Православну на Сході (центр у Константинополі). Причинами стали, серед іншого, розбіжності з догматичних, канонічних, літургічних та дисциплінарних питань.Feb 15, 2016
Вважається, що хоча формальним приводом до розколу постало питання про законність обрання Фотія на патріарший престол, глибинна причина розколу лежала у бажанні папи поширити свій вплив на єпархії Балканського півострова, що зустріло опір з боку Візантійської імперії.
За традицією датою поділу єдиного християнства на православну та католицьку гілки вважається 1054 рік, коли папські посланці у Константинополі на чолі з кардиналом Гумбертом, єпископом Сільва-Кандидським, та патріарх Михайло Кируларій обмінялися взаємними відлученнями від церкви.
Розкол церковний (грец. σχίσματα (схісмата) – схизма) – порушення внутрішньоцерковної єдності через відмінності, не пов'язані з спотворенням істинного вчення про догми і таїнства, але за обрядовими, канонічними чи дисциплінарними мотивами. Засновники та послідовники руху розколу називаються розкольниками.