У XII столітті воно закріпилося в Індії як невід'ємна частина індійських ритуалів. Наприклад, багато індійських жінок вважають, що Менді приносить щастя і захищає від невдач. Так, під час весілля наречену розписують малюнком, а хну, що залишилася, закопують у землю, щоб захистити шлюб і уникнути невірності чоловіка.
Він означає цілісність і гармонію духу і тіла, злиття людини та природи, тіла, духу та мови, осягнення людиною свого «Я». Його рекомендують наносити жінкам, які прагнуть пізнати істину, усвідомити свою особистість, хочуть досягти внутрішньої гармонії. Цим знаком краще починати візерунок та завершувати його.
Сьогодні розпис хною використовується перед святами, особливими урочистостями, а також як прикраса. Мало хто носить на собі Менді постійно, хоча історична тенденція потроху повертається. Дуже популярний сьогодні розпис мехенді у весільних образах наречених.