Найважливішими етапами полководницької біографії Жукова стали Єльня під Смоленськом, оборона Ленінграда та Москви, контрнаступ під Москвою, Сталінградська та Курська битви, битва за Дніпро, Корсунь-Шевченківська, Білоруська, Висло-Одерська та Берлінська операції.
Воював на Східному, Західному та Південному фронтах, помічник командира взводу, командир взводу та ескадрону. Після закінчення Громадянської війни командував ескадроном, з липня 1923 кавалерійським полком.
З 1937 року служив командиром 3-го та 6-го кавалерійських корпусів, а з липня 1938 року – заступником командувача Білоруського особливого військового округу, майбутнього ЗапОВО.
З липня 1938 р. Жуків став заступником командувача військ Білоруського Особливого військового округу з кавалерії. А влітку наступного року він вступив у командування 57-м спеціальним корпусом, а потім 1-ю армійською групою радянських військ у Монголії.