У 6 главі свого роману Даніель Дефо розповідає, що після загибелі своїх товаришів Робінзон ночував на гілках одного дерева. Прокинувшись наступного ранку, він спустився вниз і побачив, що за ніч кинутий ними біля берега корабель наблизився до суші: приплив зняв його з мілини і трохи протягнув по піску.
На щастя для Робінзона, на острові не виявилося хижих тварин, зате тут водилися дикі кози та кабани. Наступну ніч Робінзон провів у побудованому ним наметі з жердин і корабельного вітрила.
У перший ж день корабель потрапив у сильний шторм. Робінзону було погано та страшно від сильної качки. Він тисячу разів клявся, що коли все обійдеться, то він повернеться до батька і більше ніколи не плаватиме в морі. Однак штиль і склянка пуншу, що настав, допомогли Робінзону швидко забути про всі «добрі наміри».