«На дні» — п'єса Максима Горького, написана наприкінці 1901 — на початку 1902 року і зображує групу мешканців нічліжного будинку для незаможних.
Дія п'єси Максима Горького «На дні»(див. її повний текст і короткий зміст всієї п'єси повністю) починається в нічліжці для жебраків, що належить старому Костильову та його молодій дружині Василисі. Це погана підвальна кімната з закопченою стелею і штукатуркою, що обвалилася.
Вийшовши з рушницею, Лука змусив їх наламати гілок і тут же відшмагати один одного. Але після цього злодії стали просити у нього хлібця – обидва були дуже голодні. Лука зглянувся над ними і дав притулок у своїй сторожці. Так вони й прожили в нього всю зиму.