Степан не міг виконати третє випробування – не зміг забути Малахітницю. Він почав хворіти, купив рушницю, щоб ходити ніби на полювання, і почав ходити до того місця, де вперше зустрів Господиня Мідної гори. Якось восени пішов і додому не повернувся. Потім його знайшли мертвого.
Тільки подумав Степан, що мабуть не забула його Господиня мідної гориЯк вона тут як тут перед ним з'явилася. Похвалила Господиня Степана за сміливість і покликала його з собою дивитися посаг, обіцяла вона ж заміж за нього вийти.
Перше, що Господині мідної гори сподобалося у Степані те, що він зумів не показати свій страх перед нею. Так само їй дуже сподобалося те, що він дотримав це слово і передав прикажчику її слова. Вона оцінила його вірність коханій, яку він не проміняв на багатства та "кам'яну дівку".