Взимку для лося необхідні змішані та хвойні ліси з густим підліском. У тій частині ареалу, де висота снігового покриву трохи більше 30—50 див, лосі живуть осіло; там, де вона досягає 70 см, на зиму здійснюють переходи до менш снігових районів.
Дуже часто зимові відстої лосів відзначаються в заплавах невеликих річок, де тварини переміщаються вздовж берега і годуються гілками верб, яких можуть дістати, не заходячи всередину заростей. Помітити їх місцях проживання можна по рівномірно підстрижених гілок верб. Там же лосі влаштовують лежання для сну та відпочинку.
Важко доводиться взимку і такому велетню, як лось. Сніговий підлога дуже глибокий і перебиратися по ньому з такими довгими ногами нелегко. У завірюсі ці «витоки» сімейства оленевих йдуть у затишне місце, ховаються на землі — забираються під снігову шубу. Зверху на них падає сніг, вкриваючи іноді майже головою.