1611 до Нижнього Новгорода прибули загони смолян, а пізніше дворяни та стрільці з Дорогобужу, Білої, Вязьми (всього до 2–2,5 тис. воїнів), що стали разом із місцевим військовим контингентом (до 1 тис. ратників із дворян, стрільців, служильних) іноземців та ін) основою формованого війська.
На чолі ополчення встав князь Д. М. Пожарський, який лікувався від ран, отриманих: під час Московського повстання, у вотчині Мугреево. У березні 1612 ополчення виступило в похід через Кострому на Ярославль, де знаходилися запаси зброї.
Кузьма Мінін та князь Дмитро Пожарський — керівники народного ополчення, яке звільнило Москву від польської окупації та «Смутного часу». Саме вони на руїнах загиблої в Смутні часи держави Рюриковичів почали споруджувати нову Російську державу, використовуючи енергію народного руху.