Давид побіг назустріч Голіафу. Він швидко кинув камінь за допомогою пращі. Камінь ударив Голіафа у чоло, і велетень упав на землю. Господь допоміг Давиду перемогти Голіафа без меча та броні.
І опустив Давид руку свою в сумку, і взяв звідти камінь, і кинув із пращі і вразив филистимлянина в лоба, так що камінь устромився в його чоло, і він упав обличчям на землю, так здолав. Давид филистимлянина пращею та каменем, і побив филистимлянина і вбив його; меча ж не було в руках Давида.
Адже Давидові було тоді лише п'ятнадцять років. Він був гарний ніжною напівдитячою красою. Досвідчені воїни лише посміхалися, спостерігаючи його кумедний запал. Давид здавався їм тим більш смішним на тлі могутньої постаті, закутої в броню Голіафа.
Йдеться про біблійний епізод (Старий Завіт), де юдей Давид переміг воїна-велетня Голіафа (він був филистимлянин). Для перемоги він використав пращу. Це старовинне зброя, яке використовували в античності та середньовіччі, причому не тільки в Європі та Азії, а й у інків у Південній Америці.