Тривалий час вважалося, що першовідкривачем кам'яного вугілля у Донецькому басейні є Григорій Капустін (рис. 7.3), який у 1721 р. відкрив родовища в районі річок Дону, Курдючої та Осереді. Проте, як свідчать архівні матеріали, того ж 1721 р.
Рудознавець, кріпак селянин Григорій Капустін у 1721 році відкрив кам'яний вугілля поблизу притоку Сіверського Дінця – річки Курдючої і довів його придатність для використання в ковальському та залізоробному виробництвах.
У стародавніх торф'яних болотах, починаючи з девонського періоду (приблизно 400 млн років тому), накопичувалася органічна речовина, з якої без доступу кисню формувалися викопні вугілля. Більшість промислових родовищ копалин вугілля відноситься до цього періоду, хоча існують і молодші родовища.
Існують дані, за якими можна припустити, що використання деревного вугілля було відомо понад 7000 років тому, коли його використовували для виплавки міді. Відомо, що єгиптяни використали деревне вугілля для плавки заліза та виробництва скла 5000 років тому.