Бела – Молодша дочка черкеського князя. Героїні 16 років, вона гарна собою, висока і тонка, з чорним волоссям і великими чорними очима. Бела виросла в горах Кавказу і все життя провела в аулі, не здобувши виховання, яке дають міським панночкам. З погляду Печоріна Бела – Дикунка.
Лермонтов називає їх просто «гірцями», Белу — черкешенкою, кажуть вони «татарською», що несумісно (черкеси — один із народів, які належать до мовної групи — адиг).
Незабаром Казбич з'явився і викрав. Белу. Почувши її крик, Печорін та Максим Максимич кинулися в погоню. Казбич, розуміючи, що йому не втекти, кинув дівчину, смертельно поранивши її. Бела померла за два дні на руках у Печоріна.