Пушкіна «Цигани» (1824). А. — перш за все узагальнений образ молодого, європейськи освіченого покоління XIX століття, до якого Пушкін зараховував і себе самого. Це герой байронічного типу, наділений настільки гострим почуттям гідності, що це закони цивілізованого світу сприймає як насильство над людиною.
У розумінні свободи Алеко повинен бути націлений тільки на себе, Алеко потрібна свобода тільки для нього, тобто у Алеко індивідуалістичне розуміння свободи. Старий же циган визнає природне право кожної людини на свободу, Т.
Молодий герой Алеко біжить із міста (ймовірно, вчинивши якийсь злочин) і опиняється в кочуванні циганському таборі. Він стає чоловіком молодої циганки Земфіри, яка невдовзі йому зраджує. Алеко не витримує випробування циганської свободою, вбиває невірну дружину та її коханця, після чого його виганяють із табору.
Поема розповідає про кохання циганки Земфіри та юнака Алеко, що залишив «неволю задушливих міст» заради степового привілля. Протягом двох років він кочує по степу разом із вільними циганами та своєї коханої.