Ἡρακλῆς; літер. «слава Гере») – у давньогрецькій міфології герой, син бога Зевса та Алкмени, дружини героя Амфітріона.
Ἡρακλῆς, літер. — «слава Гере») — персонаж грецької міфології, син Зевса та Алкмени (дружини Амфітріона). Він з'явився на світ у Фівах, від самого народження демонстрував незвичайну фізичну силу та хоробрість, але при цьому через ворожість Гери мав підкорятися своєму родичу Єврісфею.
Уславився Геракл тим, що за наказом свого двоюрідного брата Єврсфея здійснив 12 подвигів. Найвідоміші з яких: вбивство Німейського лева, Лернейської гідри, чищення Авгієвих стайнь та крадіжка золотих яблук із саду Гесперид. Також вважається засновником олімпійських ігор давнини.
Геракл був сином Зевса та смертної жінки. Вже змалку він відрізнявся надзвичайною силою. Греки вважали, що він зробив дванадцять великих подвигів. Першим подвигом Геракла стала перемога над величезним левом, який спустошив всю округу, нападаючи на худобу та людей.