глава християнської церкви на більшості територій Західної Римської імперії в ранньому Середньовіччі, після розколу християнської церкви в 1054 голова католицької церкви. Також єпископ міста Риму. Обирався довічно зборами кардиналів.
Єпископ (грец. ἐπίσκοπος — «наглядає», «наглядає», «дивиться»; лат. episcopus) у Християнській Церкві — священнослужитель третього (вищого) ступеня священства, також архієрей (грец.
Єпископ (з грецької – наглядач, наглядач), спочатку – старший наставник християнської громади, згодом – старший наставник парафії, що складався з громад, міста або провінції, і нарешті – єпархії, тобто адміністративно-господарської одиниці.
Прийняття святої чаші з протопресвітера на Великому вході. Причастя пресвітерів та дияконів наприкінці Літургії. Благословення архієрейської ряси, панагії, мантії, клобука та чоток у Патріарха та беруть участь у хіротонії єпископів. Вручення архіпастирського жезла.