У суперечці між Богом та Дияволом перемагає перший. Основним підтвердженням цього є спасіння душі головного героя. Всевишній рятує Фауста, бо любить людей.
Настає час для останнього монологу: «Лише той, ким бій за життя звіданий, / Життя і свободу заслужив…». Фауст зупиняє мить вічного руху, пафосної боротьби за людяність, мить колонізацій незліченних просторів та часів. Формально переміг Мефістофель.
Мефістофель передчуває момент, коли по праву оволодіє його душею. Але в останню хвилину ангели забирають душу Фауста прямо перед носом диявола. Вперше Мефістофелю змінює самовладання, він шаленить і проклинає сам себе. Душа Фауста врятовано, а значить, його життя зрештою виправдане.
У відповідь є прислужник диявола Мефістофель. Він укладає з Фаустом угоду: Мефістофель буде служити Фаусту певний термін, але наприкінці терміну він забере душу Фауста і зробить його вічним рабом.