Ібрагім-Огли вбив Анфісу справді з рушниці Прохора, але Прохор цією рушницею майже ніколи не користувався, вона валялася десь у коморі.
На суді Прохор Громов звинуватив у вбивстві свого вірного помічника — людину, завдяки якій вижив у подорожі до Похмурий–річці, Черкес Ібрагіма. Але до кінця роману стає ясно, що Анфісу убив якраз таки палко коханий нею юнак.
Ібрагім ставить чум, видобуває лося, годує захворілого Прохора, шиє йому шубу, але тушку лоси крадуть вовки, і незважаючи на героїчні зусилля Ібрагіма мандрівників чекає люта смерть.