Протибактеріальні властивості пронтозилу в 1934 році виявив р. Домагк. У 1935 році вчені Пастерівського інституту (Франція) встановили, що антибактеріальну дію має саме сульфаніламідна частина молекули пронтозилу, а не структура, що надає йому забарвлення.
Одним із таких учених був німецький бактеріолог Герхард Домагк.
Надає бактеріостатичне дія. Механізм дії обумовлений конкурентним антагонізмом з ПАБК та конкурентним пригніченням ферменту дигідроптероатсинтетази. Це призводить до порушення синтезу дигідрофолієвої, а потім тетрагідрофолієвої кислоти і в результаті – порушення синтезу нуклеїнових кислот.
Має широкий спектром протимікробного дії. Активний щодо патогенних коків, кишкової палички, шигел, холерного вібріона, клостридій, збудників сибірки, дифтерії, катаральної пневмонії, чуми, а також хламідій, актиноміцетів, збудників токсоплазмозу. Діє бактеріостатично.