1925 року Берлінер спільно з RCA створив перший серійний електрофон. У 1927 році на екрани вийшов перший у світі звуковий фільм "Співач джазу", фонограма якого відтворювалася за системою "Вайтафон" з грамофонної платівки.
1953 р. Радянська промисловість у передвоєнні та військові роки виробляла в основному програвачі грамофонних платівок без вбудованих підсилювачів потужності, а перший електрофон масового виробництва було випущено лише у 1953. Він мав назву УП-2 («універсальний програвач») Вільнюського заводу «Ельфа».
Паризький видавець, бібліотекар і книгопродавець Едуард-Леон Скотт де Мартенвіль у 1857 році винайшов найперший звукозаписний пристрій – фоноавтограф. Так почалася історія програвачів грамплатівок. Фоноавтограф складався з акустичного конуса та вібруючої мембрани, сполученої з голкою.
Епоха радянських електропрогравачів стартувала 1935 року, коли виник ЕППГ-1 (електропрогравач платівок грамофонних). На той час ніхто не знав слово «вініл». Платівки друкувалися з тендітного і примхливого шелаку, і крутили їх на швидкості 78 обертів за хвилину.