Велике переселення народів – умовна назва сукупності етнічних переміщень в Європі в IV-VII століттях, головним чином з периферії Римської імперії, ініційована вторгненням гунів зі сходу в середині IV ст. е.
Основними причинами Великого переселення народів, що відбувалося у IV—VII століттях, стали зміна клімату у бік похолодання, і навіть виснаження земель у яких жили ці народи. Ще однією причиною вважався демографічний вибух.
Німецькі міграції почалися задовго до Великого переселення народів у IV-VII ст. Це так звана його перша хвиля. Вона накотила на Європу в 239 р., коли племена готові вторглися в Римську імперію, а за ними ринули й інші німецькі племена.
У 375 році гуни на чолі з Баламбером прийшли до Причорномор'я, місцеві готські племена приєдналися до гунам. Пізніше готи з гунами дійшли до Німеччини. У 395 році гуни захопили Східну Римську імперію.