Остаточну редакцію складено раббі Єхудою ха-Насі (останнім з таннаїмів, т. е. вчителів фарисейського напряму) у 189-219 роки н.
За кілька десятків років на рубежі II і III століть у єшивах Ерець-Ісраеля під керівництвом рабина Юди ха-Насі було записано зведення законів, їх тлумачень та коментарів, яке відоме нині як Мішна. У пізніший час Мішна трохи доповнювалася, в основному коментарями та тлумаченнями.
גְּמָרָה — «завершення; досконалість») – зведення дискусій та аналізів тексту Мішни, що проводилися амораями, що включає їх постанови та уточнення закону (галахи), а також алегоричні притчі та легенди (агада).
Танах – це єврейська Біблія, що майже дорівнює християнському Старому Завіту. Він написаний на біблійному івриті і складається з трьох частин: Тора (П'ятикнижжя), Невіїм (Пророки) та Ктувім (Писання). Тора була записана у VII-VI століттях до н. е., а найпізніша книга Танаха (книга Данила) датується III століттям до н.