Кріпаки, прикріплені до землі або перебувають на оброці, отримували особисту свободу. Поміщик не міг тепер їх продавати, накладати на них грошові повинності та панщину. Селяни ставали власниками своєї хати та садиби, а громада – власником частини землі, яка до того часу належала поміщикам.
Сільським товариствам надавалося право викупу садиби та за згодою з поміщиком — польового наділу, після чого всі зобов'язання селян перед поміщиком припинялися; селяни, що викупили наділ, іменувалися «селянами-власниками».
Відтепер колишній кріпак селянин отримував можливість вільно розпоряджатися своєю особистістю, йому було надано деякі цивільні права: можливість переходити в інші стани, укладати від свого імені майнові та цивільні правочини, відкривати торгові та промислові підприємства.
Селяни отримали особисту свободу та право розпорядження своїм майном. Поміщики зберігали власність на свої землі, але були зобов'язані надати селянам у постійне користування садибу з присадибною ділянкою, а також польовий наділ. За це користування селяни завдячують були відбувати панщину чи платити оброк.