Лжедмитрій II, також Тушинський злодій або Калузький цар (XVI століття – 21 грудня 1610, Калуга) – самозванець, який видавав себе за сина Івана IV Грозного, царевича Дмитра Углицького і, відповідно, за нібито дивом врятованого 17 (27) травня 1606 царя Лжедмитрія I.
Лжедмитрій
| Ім'я | Роки правління | Прізвисько |
|---|---|---|
| Лжедмитрій I | 1605—1606 | путівський «злодій», розстрига |
| Самбірський Лжедмитрій | не правил | самбірський «злодій» |
| Лжедмитрій II | 1607—1610 | тушинський «злодій», калузький «злодій» |
| Лжедмитрій III | не правил | псковський «злодій» |
Самозванець, який видавав себе за дивом, що врятувався під час московського повстання 17 травня 1606 року Лжедмитрія I. Відомий як Тушинський злодій та Калузький царець.
Тушинський табір – стан Лжедмитрія II біля підмосковного села Тушино, що з червня 1608 по грудень 1609 служив столицею останнього, який внаслідок цього отримав найменування «тушинського злодія».