Отці Церкви – почесне ім'я знаменитих діячів Православної Церкви, які поєднали чистоту вчення зі святістю життя, були визнані Церквою як віровчальних авторитетів, у творах яких Церква бачить пояснення своєї віри (наприклад, Опанас Великий, Василь Великий, Григорій Богослов, …
Святі отці – святі, що сформулювали та висловили у своїх творах і соборних постановах богословське, морально-етичне та аскетичне вчення Церкви та підтвердили істинність цього вчення своїм життям: досягненням святості – обожнення людської природи.
З моменту виникнення Церкви священиків прийнято називати «батьками» та «наставниками». За межами храму, наприклад, у школах, ті ж християни, не замислюючись, називали і називають своїх викладачів учителями.
«БАТЬКИ Церкви» – традиційна назва найвидатніших діячів християнської церкви 2-8 століть, які створили її догматику та організацію. Головні «батьки церкви» в католицизмі – Амвросій Медіоланський, Августин, Ієронім, Григорій Великий, у православ'ї – Василь Кесарійський, Григорій Богослов, Іоанн Златоуст, Іоанн Дамаскін.