У 22 роки композитор поїхав до Відня, де прожив до кінця життя. Він помер 26 березня 1827 року у віці 56 років, імовірно від цирозу печінки.
Попереднє дослідження показало, що Бетховен був отруєний свинцем. Вчені виявили наявність отруйного металу у його волоссі, а два роки тому й у кісткових фрагментах. Отримані дані свідчать про те, що саме отруєння свинцем спровокувало смерть композитора віком 57 років, передає АР.
Бетховен почав глухнути віком 27 років. Хвороба розвивалася протягом двох десятиліть та повністю позбавила композитора слуху до 48 років. Нові дослідження доводять, що причиною стало захворювання на висипний тиф – поширену за часів Бетховена інфекцією, яку часто переносять щури.
У 1822 році була діагностована торакальна подагра. У 1823 році він скаржився на біль в очах (можливо, йшлося про увеїт). У 1812-1820 роках Бетховен страждав від анорексії та сильних абдомінальних кольк. У 1821 році у композитора були відзначені жовтяниця, біль та блювання, які повторювалися через кілька місяців.