Статтею 450 ЦК України встановлено, що на вимогу однієї зі сторін договір може бути розірваний за рішенням суду і лише при суттєвому порушенні договору іншою стороною або у випадках, передбачених ЦК України, іншими законами або договором.
Зміна та розірвання договору відбувається у зв'язку з істотною зміною обставин, з яких сторони виходили під час ув'язнення договору. Це правило ст. 451 ЦК України не є імперативним. Інше може бути передбачено договором або випливати із його істоти.
Основи розірвання договору зазначені також у законі (частина 2 стаття 450 ЦК України). Розірвання договору допустимо в одному з наступних випадків: 1) при суттєвому порушенні договору іншою стороною; 2) в інших випадках, передбачених ЦК України, іншими законами або договором.
Договір може бути припинено як шляхом розірвання в односторонньому порядку, за згодою сторін або в судовому порядку, так і шляхом припинення деяких або всіх зобов'язань, у тому числі шляхом застосування способів припинення зобов'язань (залік, новація та ін.).