Війна закінчилася, а ешелони з Німеччини все йшли і йшли низками. З весни 1945-го і до кінця 1953-го німці платили репарації. Ще на Ялтинській та Потсдамській конференціях союзників у 1945 р. лідери антигітлерівської коаліції домовилися, що сума репарацій, які Німеччину змусять виплатити, становитиме 20 млрд дол.
У 1952-1965 роках ФРН виплачувала Ізраїлю репарації у розмірі 3,5 млрд марок за рабську працю та втрату власності євреями. Ще 450 млн. марок виплачено Всесвітньому єврейському конгресу.
Повоєнні репарації, пише у своїй книзі Михайло Семиряга, мали служити двом цілям: знищення військово-промислового потенціалу Німеччини та частковому відшкодуванню збитків, завданих нацистами країнам антигітлерівської коаліції. Розміри репарацій обговорювалися на Ялтинській конференції у березні 1945 року.
Загалом одержувачами репарацій, окрім СРСР, США, Об'єднаного Королівства та Франції, стали десятки держав, включаючи Албанію, Ефіопію, Грецію, Югославію, Чехословаччину, Бірму, Китай, Ізраїль та багато інших країни. Після війни у Перській затоці (1990–1991 рр.)