Хвильова теорія світла – Одна з теорій, що пояснюють природу світла. Основне положення теорії полягає в тому, що світло має хвильову природу, тобто поводиться як електромагнітна хвилявід довжини якої залежить колір видимого нами світла. Теорія підтверджується багатьма дослідами (зокрема досвідом Т.С.
Світло – У фізичній оптиці електромагнітне випромінювання, що сприймається людським оком. Як короткохвильова межа спектрального діапазону, що займається світлом, прийнята ділянка з довжинами хвиль у вакуумі 380-400 нм (750-790 ТГц), а як довгохвильова межа – ділянка 760-780 нм (385-395 ТГц).
φῶς, фос – світло) – фундаментальна частинка, квант електромагнітного випромінювання (у вузькому сенсі – світла) у вигляді поперечних електромагнітних хвиль та переносник електромагнітної взаємодії. Це безмасова частинка, здатна існувати тільки рухаючись зі швидкістю світла. Електричний заряд фотона дорівнює нулю.