Вміст ізотопів вуглецю та аналіз насіння та суперечка показали, що приблизно 250 мільйонів років тому за кілька тисячоліть насіннєві папороті та хвойні дерева були замінені споровими рослинами.
Найдавніші скам'янілості насіннєвих папоротей Corystospermales відомі з відкладень формації Умм-Ірна (Umm Irna formation) лопінського відділу (en:Lopingian) пермського періоду палеозою (від 260 млн до 252 млн років тому), що залягають на території Йорданії вздовж східного берега Мертвого моря.
Для папоротей характерно кореневище, у якому розвиваються придаткові коріння. Папороть має укорочене надземне стебло, яке є продовженням підземної втечі – кореневища. Від нього відходить довге і широке перисте листя (ваї). Листова платівка росте верхівкою.