Постійна стома виводиться пацієнтам, у яких розташування пухлини не дозволяє зберегти анус. У такій ситуації виконують операцію з видалення сфінктерного апарату разом з пухлиною та виводять постійну стому. Якщо анус збережений, то можна відновити безперервність кишечника, з'єднавши кінці частин кишки, що залишилися.
Вилучення стоми відносять до заключного етапу хірургічного лікування. Він слідує після операцій, коли для спорожнення кишки формується штучний отвір (або протиприродний задній прохід). Закриття утоми зазвичай проводять через 3-4 місяці після накладання за відсутності у пацієнта ускладнень.
Необхідність у стомі виникає тоді, коли кишечник чи сечовий міхур не здатні функціонувати. Причиною цього може бути вроджений дефект, хвороба чи травма.