У цих словах, крім щирої данини бетховенському таланту, чудово змальовано його «родовід». Невипадково Бетховен присвятив вчителям свої віденські опуси: Йозефу Гайдну – три перші віденські фортепіанні сонати, Антоніо Сальєрі – три перші сонати для скрипки та фортепіано, Соч. 12.
Сонати присвячені 18-річній Джульєтті Гвіччарді, якій 31-річний Бетховен 1801 року давав уроки музики. Композитор був закоханий у юну графиню і хотів на ній одружитися. Зміна, яка відбулася в мені тепер, викликана милою чудовою дівчиною, яка любить мене і кохана мною.
Тридцять дві фортепіанні сонати Бетховена, поряд із «Добре темперованим клавіром» Баха — «Біблія» для музикантів.
Соната для скрипки та фортепіано № 9 ля мажор, тв. 47 Людвіга ван Бетховена увійшла в історію під назвою «Крейцерова», оскільки композитор присвятив її французькому скрипалеві Родольфу Крейцеру, про виконавські та людські достоїнства якого мав дуже високу думку.