Психоаналіз заснований на вірі в існування несвідомих думок, почуттів, бажань та спогадів. Як терапія його часто використовують для лікування депресії, фобій, панічних атак, обсесивно-компульсивних і посттравматичних стресових розладів. Психоаналіз тісно пов'язаний із психодинамічною терапією.
Базові ідеї психоаналізу Теорія психоаналізу спирається у тому твердженні Фрейда, що у психічної (якщо зручніше – душевної) природі людини може бути непослідовності і перерв. Будь-яка думка, будь-яке бажання та будь-який вчинок завжди має свою причину, обумовлену свідомим чи несвідомим наміром.
Психоаналіз є роботу на глибинному рівні людської психіки. Мета психоаналітичного лікування, за словами неофрейдиста Е. Фромма, – "замінити ірраціональне розумом". Він визначає психоаналітичну ситуацію як "таку, в якій дві людини (психоаналітик та пацієнт) присвячують себе пошукам істини.