Конфуціанство – це, перш за все, морально-етичне вчення, що намагалося відповісти на питання про те місце, яке кожна людина посідає у світі. Його сутність можна передати за допомогою афоризму Конфуція: «Государ має бути государем, сановник – сановником, батько – батьком, син – сином»
Центральними проблемами, які розглядає конфуціанство, є питання про впорядкування відносин правителів і підданих, моральні якості, якими повинен мати правитель і підлеглий і таке інше.
У основі вчення лежить концепція Неба та небесного наказу, який визначає долю. У Китаї імператори завжди шанувалися як діти Неба, тому їхня влада протягом кількох тисячоліть була незаперечна.
У основу вчення лягли відносини між людьми та державою, між людьми, що належать до різних верств суспільства та між усіма громадянами країни в цілому. Філософію Конфуція не можна вважати в строгому значенні цього слова релігією, хоча воно і було прийнято до дії ще за життя мудреця і стало державною релігією.