Слово, на думку акмеїстів мало набути свого початкового сенсу. Найвищою точкою в ієрархії цінностей для них була культура, тотожна загальнолюдської пам'яті. Тому такі часті в акмеїстів звернення до міфологічним сюжетам та образам.
Вони виступали за простоту та ясність поезії, відмовлялися від складних синтаксичних конструкцій, розгорнутих метафор, багатозначності. Акмеїсти цінували стилістична рівновага, чіткість образів, стрункість композиції, відточеність деталей.
Акмеїстами цінувалися такі елементи художньої форми, як стилістична рівновага, мальовнича чіткість образів, точно виміряна композиція, відточеність деталей. У їх віршах естетизувалися тендітні грані речей, затверджувалася атмосфера милування побутовими, звичними дрібницями.
Акмеїзм – це літературна течія, яка виникла на початку XX століття в Росії на противагу символізму. Акмеїсти проголошували матеріальність, предметність тематики та образів, точність слова, тоді як символісти вдавалися у текстах до недомовленості та загадковості.