-Греч. ὁρίζων – буквально: обмежує) – кордон неба із земною чи водною поверхнею. За іншим визначенням поняття включають також видиму частину цієї поверхні. Розрізняють обрій видимий і обрій істинний.
Небокрай (лініягоризонту) – це видима лінія, де небо ніби сходиться із земною поверхнею. Існують основні та проміжні сторони горизонту. Основними є: північ, південь, захід та схід.
Небокрай – це земна поверхня, яку ми спостерігаємо навколо себе. Лінія горизонту – це уявна лінія, де ніби з'єднується небо із земною або водною поверхнею.
1) частина земної поверхні, видима спостерігачем на відкритій місцевості і обмежена лінією, якою небо здається дотикається з землею.