Дис- (від лат. dis- «поділ») – Наприклад: дисонанс; втрачає останню приголосну перед деякими іншими приголосними, наприклад: дивергенція.
Походить від жаргонного англ. diss «грубити; ображати»; можливо, скорочення від disrespect «неповагу, зневагу» чи disparage «принижувати; ганьбити».
ді-, дис-, Диф-від лат. dis-: розподіл, роз'єднання, розчленування, наприклад, діалог, дилогія; відсутність, нестача; поширення. Кінцева літера «c» випадає перед деякими початковими приголосними кореня (виходить префікс di-) або перетворюється на «f» (виходить dif-), якщо корінь починається з «f».
Зверніть увагу на те, що правопис приставки диз– (дис-) не залежить від якості наступного за нею приголосного (дзвінкий або глухий): диз– пишеться, якщо корінь починається з гласного або з (дизасоціація, диз'юнкція), а дис– пишеться, якщо корінь починається з приголосного (дисгармонія, дисфункція, дисбаланс).