«Петербурзькі повісті» — загальна назва низки повістей, написаних Миколою Васильовичем Гоголем, і назва збірки, складеної з них, об'єднаних спільним місцем дії – Санкт-Петербургом 1830-1840-х років. У всіх повістях розглядається проблема «маленької людини».
Усе ці повісті об'єднані Загальною темою – темою зображення Петербурга, великого міста, столиці Російської імперії. Єдність циклу визначається як предметом зображення, а й змістом повістей, їх соціальним змістом, місцем у творчості письменника
Слід зазначити, що ці повісті він написав у той час, коли сам жив у Петербурзі. Оскільки він жив у бідних районах, те й Петербург описав, як дуже контрастне місто. А теми, які він піднімає, це теми відносини між людьми. Це теми байдужості та зневаги до людей низького стану.
В. Гоголя, об'єднаних загальним місцем дії – Санкт-Петербургом 1830-1840-х років. Традиційно до нього включають повісті "Невський проспект", "Ніс", "Портрет", "Шинель", "Записки божевільного", іноді до них приєднують близьку за змістом повість «Візок».