Закон радіоактивного розпаду – фізичний закон, що описує залежність інтенсивності радіоактивного розпаду від часу та від кількості радіоактивних атомів у зразку. Відкритий Фредеріком Содді та Ернестом Резерфордом, кожен з яких згодом був нагороджений Нобелівською премією.
Радіоактивний розпад (від лат. radius «промінь» і āctīvus «дієвий», через фр. radioactif, букв. — «радіоактивність») — спонтанна зміна складу (заряду Z, масового числа A) або внутрішньої будови нестабільних атомних ядер шляхом випромінювання елементарних частинок, гама -квантів та/або ядерних фрагментів.
Закон радіоактивного розпаду дозволяє знайти число ядер, що не розпалися в будь-який момент часу. Отриманий вираз добре описує розпад радіоактивних ядер, якщо їх кількість досить велика.
Резерфорд сформулював правила зміщення при радіоактивному розпаді. За допомогою цього правила за допомогою вихідного ядра можна знайти ядро, яке вийде внаслідок того чи іншого розпаду (Рис. 1). Тут виконується закон збереження електричного заряду та закон збереження маси.