Основні форми практичної діяльності людей – виробництво матеріальних благ, працю, а також соціально-перетворююча, революційна діяльність мас, спрямовану зміну соціальних відносин.
Практика є базою, фундаментом, основою пізнавального процесу і одночасно критерієм істинності його результатів. Практика є джерелом пізнання, т. до. знання викликані до життя головним чином її потребами, практика виступає як основа пізнання та його рушійна сила, т.е.