Після полонення вони знаходилися на збірних пунктах військовополонених, потім у тимчасових армійських таборах, звідки передавалися до НКВС для подальшого відправлення до таборів ГУПВІ. В цей час число полонених зменшувалася з різних причин (смерть від поранень, пагони, самогубства, нещасні випадки тощо.
Повернулися з полону 1 836 562 особи, з них направлені: близько 1 млн. — для подальшого проходження військової служби; 600 тис. – Для роботи в промисловості у складі робочих батальйонів; 339 тис. (у тому числі 233,4 тис. колишніх військовослужбовців) — у табори НКВС, які скомпрометували себе в полоні.
Інтерновані військовополонені можуть бути розміщені лише у приміщеннях, що знаходяться на суші та надають повну гарантію щодо гігієни та збереження здоров'я. За винятком особливих випадків, які виправдовуються інтересами самих полонених, їх не слід розміщувати у тюремних будинках.