Афазія – мовна дисфункція, яка може включати порушення розуміння чи вираження слів чи невербальних еквівалентів слів. Вона розвивається в результаті ураження мовних центрів у корі головного мозку, а також базальних ядер або білої речовини, через які проходять провідні шляхи.
Афазія – Це розлад, при якому виникає повна або часткова втрата здатності користуватися власною мовою або сприймати мовлення інших людей.
Афазія – порушення акта промови, пов'язане з дисфункцією відповідної ділянки кори головного мозку. На відміну від дизартрії дана патологія не пов'язана з неякісною вимовою слів та звуків.
Афазія Верник, або сенсорна афазія. У її основі лежить порушення фонематичного слуху, розрізнення звукового складу слів. При акустико-гностичній афазії спостерігається втрата можливості розуміння звукової сторони мови. Амнестична афазія проявляється при поразці тім'яно-скроневої області.