Англосаксонський (також донормандський) період в історії Великобританії (V-XI ст.) Починається з колонізації Британських островів окремими групами німецьких племен – в основному англів, саксів і ютів – і створення ними так званих англосаксонських королівств; верхнім кордоном вважається Нормандське завоювання 1066 року.
Це були королівства:
- південних саксів – Суссекс,
- західних саксів – Вессекс,
- східних саксів – Ессекс,
- ютів – Кент,
- східних англів – Східна Англія,
- західних англів – Мерсія,
- північних англів – Нортумбрія (Берніція і Дейра).
Англосаксами їх стали називати через історичний контекст. Англосакси – це давньонімецькі племена англів і саксів, які у середині V століття переселилися до Британії. Пізніше племена англів, саксів і ютів зробили помітний внесок у формування англійської ідентичності нарівні з кельтами та норманами.