– Для позначення бемоля використовується склад «es»: ре-бемоль – des, сіль-бемоль – ges і т. д. – Винятки: ля-бемоль – as, мі-бемоль – es, сі-бемоль – b. – Для позначення дубль-дієзу чи дубль-бемолю пишеться, відповідно, isis чи eses.
У країнах, які у питаннях запису орієнтувалися так звану німецьку систему записи для ноти Сі, вживали букву H для ноти Сі і букву В – для ноти Сі-Бемоль.
Спочатку для запису нот використовували грецький алфавіт, пізніше почали записувати ноти латинські літери. Ось які букви відповідають основним семи звукам: c [це] – до; d [де] – ре; e [е] – мі; f [еф] – фа; g [ге] – сіль; a [а] – ля; h [ха] – сі.
Літерою A позначається нота ля, а не до. Це пов'язано з тим, що частота ноти ля Першої октави грає роль еталонної: вона точно дорівнює 440 герц. Частоти решти нот відраховуються від неї.