Іко́та — неспецифічне порушення функції зовнішнього дихання, що виникає в результаті серії судомних поштовхів скорочення діафрагми і проявляється суб'єктивно неприємними короткими та інтенсивними дихальними рухами.
За допомогою гикавки організм людини намагається позбутися роздратування блукаючого нерва, який служить для зв'язку багатьох внутрішніх органів та центральної нервової системи. Він тягнеться з грудної клітки в черевну порожнину через вузький отвір діафрагми і тісно прилягає до стравоходу.
Ікота – Це результат регулярної («пульсуючий») активності цього нерва, який змушує діафрагму скорочуватися потужними і різкими рухами. Ікота – Це спроба «скинути вантаж» з блукаючого нерва.
Ікота обумовлена повторними мимовільними спазмами діафрагми з наступним швидким змиканням голосової щілини, що перешкоджає притоку повітря та викликає появу характерного звуку. Нерідко виникають епізоди минущої гикавки.